Їдкий дим цигарок
В тісному приміщенні бару
Ріка нескінченних думок
Малює безумну примару.
В стакані сумує коньяк
Залишений напризволяще
Допити, чи хай буде так...
Можливо це й правда на краще.
Спинити б моменти життя
Забутись в п'янкому екстазі
Та пізно, нема вороття,
Як вибиті пробки на фазі.
І знову безглуздий потік
І знову неможу заснути
Втрачаючи вічності лік
Я прагну хоч трохи збагнути.
Гора від немитих горнят,
Благає зануритись в воду
Доп'ю я цей грішний коньяк,
Хай він подарує свободу...
07.05.2017р.
В.Ухач
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735259
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2017
автор: Володимир Ухач