У білих вінчиках калина.
Півонія розкрила цвіт,
Як мати усмішку до сина,
Якого привела на світ.
Стрілою вибив в лузі люпин.
Де-де розкрилився ірис,
Що дикий. Хмар безладні купи
Проколює вітрисько-спис.
Між трав – ромашок білі стоси.
Жовтець у видолинку зріс.
Вербиця розпустила, коси.
Тріпочуть серденька беріз.
Так хороше! Радію днині!
Спиваю неба синяву.
Складаю Богу дяку нині
За те, що бачу все, ЖИВУ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735360
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.05.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)