Леді О.

Це  леді  О.  в  червонім  платі.
Так  розходжає  гордовито,
Злегка  обвішана  у  златі  
І  впевнена  і  цілковита,
Але  сама.
І  тут  вона…
З  кутка  у  кут,  із  залу  в  зал,
Так  ходить  й  лиця  розглядає,
Сама  чекає  п’єдестал,
І  відповідно  виглядає.

А  серце  дрогнуло,  тремтить
В  якогось  горя  бідолахи.
Він  закохався  у  цю  мить.
По  шкірі  бігають  мурах.
Але  не  може  підійти…

Вона  ж  не  вміє  віднайти
Кохання  чистого,  сліпого.
Щоб  все  віддати  почуттям,
Віддатись  в  руки  лиш  для  нього.
З’єднатись,  стати  небуттям.

В  очах  десь  схована  усмішка,
В  словах  приховане:  «рятуйте,
Я  хочу,  щастя  хочу  трішки!
Кохані  ж  мої  ви  почуйте.»

І  тут  померла,  відродилась
Коли  хлопчина  підійшов.
До  нього  злегка  наклонилась
І  почалось  прекрасне  шоу:
Де  гравітація  сильніша,
Де  кольори  скрізь  яскравіші,
Де  серце  калатає  швидко,
Де  з  долі  двох  плететься  нитка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735464
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.05.2017
автор: Новосад Руслан Віталійович