У татуся і матусі
Росла дівчинка Ганнуся.
Миле, лагідне дівча,
Їй усього вистача.
Бо Ганнуся одиначка.
Мамця в неї бо співачка
І народжувати знову
Не хотіла. За основу
Взято Ганночки життя.
І з дитинства заняття
Мовами і малюванням,
Музикою, вишиванням
Враз заповнювали день.
Плинув час. Своїх пісень
Бог кохання заспіває.
А коли? Ніхто не знає…
Вісімнадцятий так рік
Ступив тихо на поріг…
І Ганнуся покохала!..
Та на жаль вона не знала,
Що кохання й почуття
Не прописані в буття
Що матуся їй писала.
Ганя трохи все ж страждала
Та студентськеє враз життя
Поховало почуття.
Пролетіли так роки.
Вже написані рядки
У дипломі й вступне слово.
«Все! Нарешті щось нового
В долю вітер принесе!» -
Так Ганнуся міркувала.
Вона мріяла, чекала
Щастя й справжніх почуттів.
Пронеслося безліч днів
Й ангел зглянувся на небі.
І в Ганнусиній потребі
Чоловіка їй привів.
Для щасливих мало слів.
Все було більш ніж чудово!
Світ навколо кольорово
Запалав. Та ось на жаль
Мамця почала мораль
Щохвилини промовляти.
Що Ганнуся має знати –
Той, ну так би скажем зять
Їй не пара. Що зрівнять
Їх і сам Господь не в змозі.
Що на Ганчиній дорозі
Ось таких ще буде й є.
Що завжди вона своє
За життя ще надолужить.
А той зять ще хай заслужить
На Ганнусю – діамант.
Так враз зник зять музикант
І військовий й викладач
До смаку не був хоч плач…
Швидко плинули роки.
Вже Ганнуся залюбки
Заміж вийшла б хоч за когось.
Та не зве ніхто. Вже чогось
В Ганночці мабуть нема.
Так старіла вже сама…
Що сказати? Той хто ціну
Не складе й малу дівчину
У принцесу перетворить –
І собі і їй нашкодить…
https://youtu.be/umBkQU8kQGI
© 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735483
Рубрика:
дата надходження 29.05.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко