[i] [b] [color="#ff0000"] Діти,- квіти життя…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#178a17"]Побачило квітуючу кульбабу
В житті уперше радісне дитя
В дворі батьків,- і вмить відчуло звабу,-
Рука маленька перше почуття
Віддала сонечку,- дитині Сонця,
Того що в небі… Дотик…Радість…Сміх…
Щось рикнуло…Запахло під віконцем
Чимось негідним...Ржавий ВАЗ затих…
Був би один,- мо й горя було б мало,-
Одному можно дати укорот,-
Їх легіони… Совість задрімала…
А щось там скажеш,- чути-мама… рот…
Немає вже кульбабочки під Сонцем,
Кущів немає і травички теж...
Є ОНКО від пилюки під віконцем,
Невігластво, розвинене без меж…
Вже не побачить сонячну кульбабу
Як диво з див те радісне дитя,-
Батьків дикунство - всенького масштабу-
Роками топче перші почуття...
[/color]
[/b]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735513
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.05.2017
автор: Янош Бусел