Вечір на пальцях до вікон осель підійшов.
Птахи замовкли, стомившись турбою буденною.
День віддалився, пилюгу струсив з підошо́в.
Вечір узявся за діло з жагою вогненною.
Зір яснооких у Всесвіті він наклепав,
Чинно розвісив сузір’ями на небозводоньку.
Місяця-серпика в гості до себе позвав.
Сіли, чаюють, говорять собі про погодоньку.
Вітер сховався, притихла трава і гілки.
Вечір змережив накидку смолясту для ніченьки.
Прийде - подасть їй, заб’є для намету кілки,
Спатиме. Ніч не зімкне аж до розсвіту віченьки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735565
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.05.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)