Коли душі буває сумно,
І нікому її відкрити.
Він заспокоює, безшумно.
Із ним приходжу говорити.
Навкруг нікого, лише тиша.
Та вітерець маленький віє.
Здається, це найважливіше!
Коли тебе хтось розуміє.
Із ним так легко говорити,
Бо чує все, без зайвих слів.
І не можливо не любити,
Цей тихий ліс,.. пташиний спів.
І сонце, що так ніжно льється.
Крізь шелест крон, крізь павутину.
Воно тобі немов сміється,
А ти радієш, як дитина!
Бо ліс - то є чарівна казка!
Чудес тут незліченні миті..
Коли ти тут - знімаєш маску.
Коли ти тут - ти хочеш жити!
Наташа Блаженчук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735609
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.05.2017
автор: Знак Водолея