Все йду до лісу, примружую повіки,
Іскриться сонце, аж вгледіти не можу,
А попід ним, розкладені мозаїки,
Тут радість, квіти - чародійство знаходжу.
Від пахощів, немов у раю, хмелію,
З жасмином,вже у білосніжній вуалі,
Калина - наречена квітне, радію,
Одягнуті шипшини - рожеві кралі.
Довкола, неначе гул, спів ведуть бджоли,
За всім заворожено спостерігаю,
Красу, я цю, ні, не забуду ніколи,
Напевно, із соловейком заспіваю.
29.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2017
автор: Ніна Незламна