Ти чуєш як ніч перемовчує мої страждання
Шепоче з любов'ю, до крові, до крові
І падає, попелом, там за стіною
Так ніби остання
Запитує дозвіл, я ставлю довічно
І скло попід ноги
Плетуться дороги
І шкіра, мов свічка
Спиняюсь чорніти крізь світло
Твоя обгоріла правда
Клякаю, була неправа
Дозволь ще хоч раз злетіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2017
автор: Марамі