Перед носом не обрій — обрив.
Сам себе причесав і побрив.
Пособила — підступна пиха.
Нею серце чимдуж напихав,
наче іграшку — штучну, м'яку.
Чуєш, совісте, ти маякуй.
Як не стане терпіти снаги —
ти прив'язуй мене до ноги.
Буду плентатись — вірний слуга, —
доки в прірву не трапить нога.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735902
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.05.2017
автор: Олександр Обрій