Котять сльози каштанові свічі,
Їм би просто радіти усім.
А вони так зажурено - в вічі,
Революцій ударив їх грім.
Вони - свідки розстріляних мрій,
Пам’ятають розтерзану правду,
Цей між білим і чорним двобій…
Плачуть свічі сумного параду.
Плачуть свічі у наших серцях,
Задивляються в небо весняне,
Нема правди у всіх папірцях…
Але пам’ять жива і не в’яне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735906
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.05.2017
автор: Шостацька Людмила