Ви в мокшанських болотах скитались,
Київ тисячу ж років стояв.
А державність, хоч як не старались,
хан Батий вам з Орди заснував.
Я в десятім коліні козак,
в мене предки женці й ковалі.
Росіянин мені не земляк,
не брати ви мені, москалі!
Піднялися, на ноги зіп’ялись,
і колиску мерщій шматувать.
Сотні років русинів старались
ви у рабство московське загнать.
Я в двадцятім коліні козак
з роду гордих майстрів Мачулів.
Хай накриє ординців гроза,
не брати ви мені, москалі!
Україну ви завжди ділили.
Було мало своєї землі?
Ляхів з турками вічно хвалили,
ще й литовських чужих королів.
Я в тридцятім коліні козак,
хай Московія втоне у злі.
Білорус мені брат і поляк,
але тільки не ви – москалі!
А розмови про мир і братерство
ви розбили об Крим і Донбас.
То лиш гасла, в житті ж – мародерство,
сотні б років не знали ми вас.
Я й у сотім коліні козак,
і господар на рідній землі.
Українство – то карма, то знак,
не брати ви мені, москалі!
31.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117053104386
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735931
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2017
автор: Олександр Мачула