КОЛЕКТИВНИЙ РОЗУМ
Оце основа непорушної, могутньої стіни:
Наріжний Камінь, випробуваний, неподатний.
Ціла споруда вистоїть незлічені віки,
Лиш кожен камінь щоби був придатний….
Коли негідний, випадковий матер’ял,
В майбутньому чекай страшну руїну….
Хоч гарний і величний бутафорний храм,
Під власною вагою конче згине!
Зіпсутий розум має дивний хист:
Чуже майно безмежно притягати.
Вже не цеглина в мурі, а важкий баласт –
Він всю систему стане руйнувати.
Даремно винаймати магів – знахарів,
Теорії і філософії облудливі вивчати –
Хоч злодій в білий день поцупити зумів,
Дозріє темний люд, примусить все віддати.
Матвія 21:42 «Ісус сказав їм: «Хіба ви ніколи не читали
в Писаннях: “Камінь, який відкинули будівельники, став
головним наріжним каменем».
1 Коринфян 3:11-13 « Бо ніхто не може закласти фундамент
замість вже закладеного, яким є Ісус Христос. Хтось будує
на ньому, використовуючи золото, срібло, дорогоцінне
каміння, а хтось — дерево, сіно, солому; але прийде день,
і робота кожного стане явною, бо вогонь виявить усе
і покаже, хто як будував».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736001
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2017
автор: НАУМ