Великі люди йдуть у вічність,
Останній день покинувши весни...
Високе Небо прошептало: Залиш усіх,
Усіх за все прости...
Любов і віру - дивовижну,
Він ніс у люди крізь життя,
Блаженний, добрий Любомире...
Не мав вІн в ньому укриття.
Душа і очі... Воєдино
Зовуть : До Господа прийдіть!
Гріхи - це кайданИ залізні!
Любіте Господа! Любіть!
І вірні, наче ті зернини,
Що в благодатну падали ріллю,
Зерном пшеничним проростали
Наперекір земному бадиллЮ
Скотилася весна за обрійі,
І відійшла у височінь душа-
Блаженна, чиста і висока,
Що до святих у Небо поспіша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736056
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.06.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова