Дурили нас колись словами,
Про Рай, до Світлого вели.
І привели дурних… до ями,
Із Т.ри прийшлі автори.
Хвостаті топчуть копитами,
Нагнули голови воли.
Самі зробились наймитами,
Недарма ж голову товкли.
Пустили по світу з торбами,
Не видно просвітку з Гори.
Прийшли… до світлого, рабами,
В Раю ж не ми лишень, ж.ди.
Як сирота по-під тинами,
Пішли від хати… у світи.
Пора проснутись… козаками,
Щоби цю нечисть замести!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2017
автор: Дідо Миколай