Пам’яті Любомира Гузара!!
Життєве кредо Великого пастора – бути людиною…
Він не старець і не старий,
Душею молода людина.
Він України вірний син,
Він нас збирав в одну родину.
Учив і мріяв, знав про все…
Просив людей – не воювати.
Він українське мав лице
І у душі Він був солдатом.
Прости нас, Отче, за гріхи,
На сході ще грозою віє.
«Брати» до наших бід - глухі,
Ще не один з нас посивіє.
Молитись буде весь народ,
За нашого Отця і Брата .
Нехай Господь для нагород,
Для тебе в рай відкриє врата…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736130
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.06.2017
автор: Віталій Назарук