..і зараз спричиниться страх. і голоси замовкнуть, наче вигорнуті з корінням.
простір, ніби накритий склянкою, стиснеться до радіуса плеча.
все, що поза - шурхіт старих газет, запах чужих парфумів, цупка чоловіча щетина -
зав'яжеться візерунками китайської порцеляни,
закрутиться дзиґою..
і берегом йтимуть люди, самотні, але до болю живі,
у їхніх слідах солоних збиратимуться краплини, заквітнуть водорості,
я прикладаю мушлі твоїх долонь до вух -
я чую мелодію..
і знову на видих нанизуються світи, наче на линву перла,
на розхитані бильця крісла вертається одяг, на перехрестя зап'ясть - поцілунки вкрадені,
я притуляю флейти пальців твоїх до вуст,
аби врятуватись..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2017
автор: Из песка и тумана