Мамо, моя люба Ненько,
Звертаюсь до тебе, Рідненька,
Хоч подумки тисячі раз.
Я виконав чітко наказ,
Ми нашим ішли на підмогу
Та раптом в ворожу облогу
Потрапила група вся.
Земля лиш здригалася
Від тої кровавої бійні.
Та сили були нерівні
І нас узяли в полон.
Та все ж той ворожий загон
Хоч трохи, а крові напився!
Я трішечки лиш помилився
Й на той світ відправив лиш трьох.
А зараз в брудний старий льох
Мене і всіх хлопців запхали.
Але, хай там грець, ми страждали
За волю рідненьких країв!
…Згадай, як колись я хотів
Палац кам’яний будувати?...
Все місце ходив я шукати
На схилах старого Прута.
І дивною задумка та
Здавалася всім у містечку.
А ти раз у раз по словечку
Підтримала мрію мою.
І в тихую пісню свою
У ту, що надвечір співала
Не наче намистом вплітала
Дрібнички майбутніх схем.
В той час лиш одною із тем
Між нами – було майбутнє.
Ти вірила в світле, могутнє
І легке життя моє.
Всю юність й життя своє
Ти втілила в мої мрії.
Твої материнські надії
Я виконав як зумів…
Коли ж хитрий ворог хотів
Країну в руїни розбити,
Народ у крові втопити,
Не зміг я сторонь стояти
І захисту в комусь шукати –
Я йшов захищати тебе!..
«Синок, збережи себе!...» -
Крізь сльози тоді промовляла
І ладанку в руки давала
Ту, що зберегла життя.
Я знаю, молитва твоя
І досі дарує сили…
Ми втілимо, що хотіли
Лиш Бог би нам дав життя.
Крізь час українське буття
Найкращим у світі буде!
І вірю, що світ не забуде
Живий український кордон
І хлопців, що Армагеддон
Зуміли життям зупинити.
В Європі війну припинити
Й здолати диктаторський лад.
Бо кожен із наших солдат -
Герой за життя і по смерті.
А дехто із нас безсмертний
Бо вижили в пеклі вогню
За край й Україну свою!
Матусе, моя люба Ненько,
Кохаю тебе, рідненька
І вдячний тобі за все…
©
04.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736235
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко