Час вийшов нам. Це крапка.
Наче в смерть – не вірю я. На жаль
….Бажала я чуттєвий наш роман...
писати і писати
В натхнення вилилось життя,
не прожите удвох… моя печаль
Не в тому, що вже не зцілюсь ,
а в тому, що тебе не врятувати.
До зустрічі в наступному житті!
Майнеш приємним перехожим ?
Або… народишся моїм дитям,
тоді віддати зможу всю любов
І ти збагнеш, бо будеш трошечки
на мене схожим -
Де та межа між міражами світу
і потребою кохати знов і знов…
Та це – колись, це мрії,
щоб не так боліло від безсилля,
Бо крапку замість ком
життя поставило давно.
Як мої крила пошматовано
до крові об твоє безкрилля!
Безславний епілог…
Пробачте ангели. Прости моя душа…
Кохаю …все одно…
©Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2017
автор: Zinthenko Olena