Повільно полум"я згасає,
Вже час підкинуть би дровець.
Десь на сопілці вітер грає.
Ледь-ледь вже диха попілець.
Одна лишилася жаринка.
Чому ж вона не погаса?
Із квітки впала он росинка...
Яка невинна ця краса...
Чи знов сумує синє небо?
Дрібненький дощик накрапа..
Лиш не змовка пташиний щебет,
Навколо трелі розсипа.
Кудись біжить нестримно річка,
Не вийти їй із берегів.
А он тополі, ніби свічки,
Розсипались серед лугів...
Ось, де душа відпочиває,
Вдихає запах різнотрав.
Вона мовчить, та добре знає,
Слова ті вітер розкидав..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736358
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.06.2017
автор: Н-А-Д-І-Я