Втікаючи від себе, знову день.
Як бачиш твої ліки не рятують.
Що чорна ніч наповненості жмень,
Притулюєш ще ближче, не хвилює...
Чого ти просиш сонце небокрай,
Торкнутися жар-птиці із проміння,
Надією що все це іще рай
І в серці потаємне то нетлінне.
Торкайся вже, чого ти знов мовчиш,
Так близько твої ліки небокраї.
Огорнений зневірою біжиш..
Від себе чи далеко ти втікаєш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2017
автор: Квітка))