в пам'ять про Блаженнішого Любомира Гузара
Журливий вітер, кланяється листя.
Безодня втрати, щем сумний.
І не біда, що особисто
Ніколи ти не спілкувався з Ним.
Завжди був поруч, сльози на очах
Утерти вмів - і страх зникав.
Законом був, показував Він шлях
Як жити праведно, боятися гріха.
Ні крапельки нещирості і зла,
Лиш промені любові й доброти
Спливали із святійшого лиця,
Місток довіри прокладаючи завжди.
Твій заповіт - для нас дороговказ:
Добро творити, гідність берегти,
Чинити милосердя кликав нас,
Правдивою дорогою іти.
Відходиш до Небесного Отця...
Чим пустку ми заповнити змогли б?..
Трудитися, щоб зерна у серцях,
Засіяні Тобою, проросли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736604
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.06.2017
автор: Nikita13