Я змиваю із себе день: він стікає гарячими зграйками
Поміж пальці піском, у холодну каналізацію,
Витікає з вчорашніх ран, вилітає дражливими чайками,
Вимирає в мені стародавніми цивілізаціями.
Струменить наче тепла злива, витирає старі синці,
Що давно заживають на моїх тонких зап`ястях.
Пам`ятаєш, то ти залишив їх на моїй руці,
Щоб я довго платила за своє секундне щастя.
Я змиваю цей день, хоч з-під крану холодна вода,
Хоч не змию його - він неначе кислотна пляма.
Чую завтра: шумить вже його загадкова хода.
Я [i]змиваю цей день[/i] силоміць, обома руками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736631
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.06.2017
автор: Юля Типусяк