І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.
«Заповіт»
© Т.Г. Шевченко (25.12.1845р.)
Пом’янули, не забули,
Та наче й не знали,
Мов останні боягузи
Голови сховали.
У Яру Холоднім тихо,
Всі позасинали…
І гуртує сили лихо,
А ми й не чекали!
Кохалися з москалями
За руку вітались
І годовані «рублями»
Продались…
Продались,
Закуті роками
І здивовано широко
Розводим руками.
Не біда того народу,
Що правди не знає,
А того є біда –
Що її не сприймає.
От і ми в сім’ї великій
В сім’ї вольній, новій
Перестали говорити
Українським словом.
Перестали відкривати
Правду перед людом.
Боїмося, ховаємся,
Займаємся блудом.
І нема тому покути
Хто продав країну,
Ще прийде твій час Іудо
Нести домовину.
Ми здобудемо, Тарасе,
Гуртуймося люди.
Все що наше – буде наше.
Й Україна – буде.
© Володимир Ухач
(10.03.2017р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736655
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 05.06.2017
автор: Володимир Ухач