Світ двовимірний,
з ним на рівні ми,
ще не вимерли…
Ми ж іще живі?
В світі темному,
в світлі штучному,
ще не зламані,
та спаплюжені.
Так це дивно все:
Світло тінь несе,
Час іде не в такт.
Що ж пішло не так?
А-а-а…
Зрозуміло, так!
Це ж не той літак!
Передайте всім:
рідним і чужим,
час іде не в такт,
бо не той літак!
Упадем чи ні
однокрило ми
посеред зими?
Хмари в голові,
ми ж іще живі!
А минуле – тло,
далі летимо.
(Пам'яті М.Вінграновського)
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736748
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.06.2017
автор: Олена Галунець