Гудуть думки, знайти не можу слів.
Ми змушені самі з собою битись.
Короткий сон з восьми мільярдів снів,
Може застрягти в голові та в ній лишитись.
Хто дійсно вільні? - вільні одиниці,
Всі продають життя за їжу по добі,
Тамують спрагу у запльованих криницях,
І пропонують пити воду цю й тобі.
З дитинства всі хотіли гарно жити,
І думали, що встигнуть до всіх мрій.
Тепер ці люди хочуть лиш спочити,
Бо вже життя не сповнене подій.
Мене дивують люди, що змирились,
І оптом продають своє життя.
Чомусь той факт, що бідними родились,
Вбиває в них повагу власних Я.
А як боротися? Життя ж таке коротке...
Ким стати, щоб одразу не програть?
Дітей навчають, що життя солодке,
А про гірке і справжнє всі чомусь мовчать.
Французькою хтось скаже се ля ві
І хоче в посмішці іронію сховати.
Життя своє ми продаєм самі,-
Тим людям, що готові купувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736828
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.06.2017
автор: T.I.