Вона - моя й хотіла нею бути.
Одна з не багатьох. Одна для всіх.
Мов ластівка окраси незабудки
Серед волошок чарувала світ.
Вона вела крізь сни і сподівання
Щоденних мрій й обіцяних надій,
Приносячи мені усмішку зрання
І сили дивні для відвертих дій.
Вона у душу все приносить весну
Й травнений спомин літнього тепла.
А я не здатний осушити весла
І мов Ікар все крила обпіка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2017
автор: green joel