Ця зустріч, така несподівана,
Звела вас не в кращі часи.
А вже вона в віршах оспівана,
Хоч в душах у вас... моросить...
А може, нічого й не сталося б,
Ніколи б її й не зустрів,
Якби їй часо'м не співалося...
- Мов чари тобі її спів...
Бажаєш їй бути щасливою,
(Так любиш дзвінкий її сміх!..)
Щоб дні не минали мінливими...
- На щастя своє, чи на гріх...
Ти всю б її випив, цілуючи!..
Ти всю б її... всю... до кінця,
Такий надзвичайний та люблячий!..
- Дарунок любов їй оця...
Її називаєш - Планетою,
Стихією лагідно звеш...
Слова, що в кохання заплетені,
Із серця самого береш...
Ти в кров її влився зворушливо,
Себе полюбити прирік!
Це Сяйво в душі не розрушити,
Вросло воно в неї навік!..
Якби ж ви змогли... поєднатися
Не тільки у таїнах мрій...
На жаль, цьому щастю не статися,
Щоб біль не відчувся чужий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2017
автор: Елена Марс