Він впивається тобі у шию,
відчуваючи страх та неспокій,
де бере тебе за твою ж гриву,
як кінь,
що летить по незвіданім полі.
Він полюбляє тебе роздягати,
жбурляти речі на холод кераміки
і викидати з вікна твої твердження,
які вже давно забруднились у наклепі.
Він любить з тобою сидіти щоранку
за чистим столом й попивати каву
з давно простроченим молоком
і їсти зацвівший "Київський торт",
щоранку.
Разом з тобою покурює люльку,
яка стояла в коробці незвіданий літ.
Розмовляти про все, що оточує спокій,
котрий відображає парадоксальну мить.
Ходить з тобою, тримає за руку
коли робиш кроки по зебрі,
яка ховає в собі щось їдке, невід'ємне,
як твоє безлике життя:
чорне, крилате й таємне.
Він палко цілує в покусані губи
і ти стала в руках його лялькою.
Він торкається тілом твого,
він твоя тінь,
де ти стала для нього
мистецькою калькою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737048
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2017
автор: Arthur Savchuk