Наше море залило по вінця
Наші душі холодним дощем.
А всередині - болісний щем.
Розум вперто шепоче:"Не бійся".
Я не вірю йому. І тобі.
Наш вогонь був настільки гарячим,
Що обпік нас. І в цій боротьбі
Переможе лиш той, хто не плаче.
Очі дивляться десь у пітьму,
Сотні слів, сотні сліз, сотні шрамів.
Мені байдуже - пізно чи рано,
Я з собою усе це візьму.
Так багато ще свіжих слідів,
Зникло з пам"яті,з серця, з життя.
Море вийшло давно з берегів,
Затопивши усі почуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2017
автор: Cherry tree