Юродиві

(подражаніє)

«…А  ми  дивились,  та  мовчали,
Та  мовчки  чухали  чуби.
Німії,  подлії  раби,
Підніжки  царськії,  лакеї
Капрала  п’яного!  Не  вам,
Не  вам,  в  мережаній  лівреї
Донощики  і  фарисеї,
За  правду  пресвятую  стать
І  за  свободу.»
                                             (Т.Г.  Шевченко.  «Юродивий»)



Во  дні  поета-туфляра*
Біда  творилась  на  Вкраїні:
Сувались  межи  люди  свині
Блистать  повадками  кнура.
От  кнур  кнуром,  а  наче  лис:
Писне  для  панночки  куплетик,
Чи  так,  без  слів,  тицьне  букетик  –
І  вже  за  пазуху  заліз.
Народ  мовчить,  хоч  сам  не  рад,
І  ніби  вже  пройшов  майдани,
Та  ще  на  пам’яті  кайдани
(А  кнур  не  пан,  та  має  блат!)
Отож  народ  лише  хлестав,
Та  чепурних  своїх  киянок,
І  пань  поважних,  і  панянок
В  наругу  бидлу  віддавав.
А  ті  мовчали,  як  німі.
Одна  лиш  панна  не  стерпіла  -
По  рилу  хама  зацідила.
А  тут  і  стражники!  Самі
На  ґвалт  з-за  рогу  налетіли,
Закрили  тій  панянці  рот,
Віддали  бідну  в  околод,**
Щоб    більше  правди  не  кортіло.
Народ  мовчить,  сивуху  квасить,
Мов:    я  –  не  я,  і  звать  ніяк.
Та  все  ж  найшовсь  таки  козак  
На  тридцять  тисяч  свинопасів!
Вчинив  на  свій  козацький  лад:
Доправив  звабнику  по  пиці,
Та  ще  й  коліном,  для  годиться,
Піддав  під  тощий  хамський  зад.
Його  й  взяли:  «Ти  смієш  як
Тут  каламутити  нам  місто?
А  сам  ти  перед  паном  чистий?
Ти  хлоп,  ніякий  не  козак!»
А  той,  дорогою  в  тюрму,
Утік,  і  от,  як  був,  в  кайданах,
Найбільшого  дістався  пана
І  -  челобитную  йому.
(Знайшов  поскаржитись  кому!)
Та,  видно,  не  вгадав  моменту:
Той  саме  був  на  постаменті,
Лиш  відмахнувсь:  «На  Колиму!»
Враз  посіпаки  підскочили
І  потягли  у  тую  ж  мить.
А  що  народ?  Ізнов  мовчить.
Народ-бо  поважає  силу,
Та  й  благоденствує  нівроку.
А  ще  знайшовся  тлум  іуд,
Лизателів  задів  і  блюд,
Кричали:  «Геть  іди,  пророку!»
Були,  втім,  кращії  .  Вони  й
Хоч  по  кутках  не  реготали,
Лиш  головами  похитали:
«Гай-гай!  Охріменко  дурний…»***

Так  і  було.  Так  розпинали…
За  честь,  за  правди  благодать
Чого  б  вам  слово  не  подать?
А  не  подали…

***
Прескверна  то  була  пора:
Глумився  пан,  хлопи  чубились.
Неправда  разная  робилась
Во  дні  поета-туфляра.


*  -  аналог  російського  «сапожник»
**  -  в  колодки
***  -  «…Пішов  прохать  у  повітовий,
Що  обідрав  його  наш  писар  волосний»    (Є.  Гребінка  «Рибалка»)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737139
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2017
автор: Дантес