Повертався додому Лелека,
Поспішаючи з-за кордону.
В рідний край де росте смерека
І де шахти є Краснодону.
Повертався де є Чорне море
І де кручі Дніпра синьоокі.
І не знав, що страшне, сумне горе
Край спіткало його широкий.
Пам’ятав чорно-білий Лелека
Про сади квітучі, весняні.
І про те, чим серпнева спека
Наповняє трави духмяні.
Пам’ятав він про терикони,
Що, як гори, на Сході виднілись.
Про пахучі троянди бутони
Біля хати що розчервонілись.
Пам’ятав він небо у зорях,
Цвіркунів милодійні співи.
Тихі ранки в дитячих долонях,
Їхні посмішки щасливі.
Де ж поділися мир і спокій?
Чом зруйнована стара хата?
І чому у війні жорстокій
Убивають чийогось тата?
Чому грім з небес не травневий,
А земля вже стала мов попіл?
Чом зруйновано сад яблуневий?
І з війни не вернувся син-сокіл?
Повернувся додому Лелека,
А чужинці його зруйнували.
В рідним краю тепер небезпека
Разом з смертю танок танцювали.
Та не довго ще кров проливати
Буде ніж чужинців шалений.
Так зненацька може спіткати
На шляху він щит сталевий.
І відродяться мир і спокій,
Розквітатимуть знову квіти.
Простір краю ланів широкий
Забренить , бо повернуться діти.
Прилетить до домівки Лелека,
Поспішатиме з-за кордону.
В рідний край де росте смерека
І де шахти є Краснодону.
©
13.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737151
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко