Гори пливуть - волошкові кити -
Труться боками до горизонтів,
Спокій тримай і візьмеш у гори
Миру своїм невидимим фронтам.
Падай легко в траву, як і роси щодень,
Вітру й полум'ю вдячно молися,
Сонце, бери в бурштиновий човен -
Пристані неба так близько.
А далеко внизу сплять, мов красі коти,
Літа пальцями пещені села,
Угорі тільки двоє коханих - птахи-
В них впізнаєш Полеля і Лелю.
Сонце в смерековий спуститься яр,
Розійдуться боги берегами,
Тіні відкриють ключами флояр
Нічну сторону - пагорби Нави.
В них теж потойбічний смерековий ліс
І зіркі також літнії ватри,
Чуєш, гілля співає - це тіні вже скрізь,
Нам продовжують міць віддавати.
А тепер просто спи, без страхів і без снів,
Живі води Карпатського моря
Цвіт провидиць-зірок тобі зносять до ніг,
Спить трисвіття, загублене в горах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737288
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.06.2017
автор: Віталій Стецула