У літній день прощались двоє,
По різних роз*їхались містах.
Роки згорнулися сувоєм,
І став розмитий широкий шлях.
У скронях стукотіло сильно:
Назавжди розминулись долі?
А дихалось тоді так вільно,
І мріялось на видноколі.
Не склалось, не збулися мрії,
Обіцянок не прозвучало,
Але в душі жива надія,
Як вогник, зовсім не згасала.
І ось пройшло багато часу,
Не стерся за тридцять років слід.
Зустрілись на життєвій трасі,
Неначе притягував магніт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737317
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)