Хто вам дозволив розіп’яти мене?
Вбивати цвяхи в понівечене тіло,
Обличчя стомлене гримасою сумне,
З очей червоним полум’ям горіло.
Хто вам дозволив оголити мене?
І душу тварям кинути мов тряпку,
Та серце в грудях б’ється ще живе,
Хватаючи повітря в жадну хапку.
Я ще живий, я дивлюся зухвало,
В ваш бік кати, нам ваш ганебний сміх,
Давайте бийте, тож мені ще мало,
Ще похоті не звеселив усіх.
Я ще живий і погляд свій здіймаю,
В захмарну вись в примарну далечінь,
Давайте бийте, тіло лиш страждає,
Душа легка й безсмертна наче тінь.
Хто ви такі щоби мене судити,
Щоб рвати плоть, мов зграя диких псів,
Лиш Бог показує як треба жити
А не запроданці під мах кийків.
Я голову додолу не похилю,
Й коліна перед вами не зігну,
Народ уже підняв величну хвилю,
Ви ж розпочати прагнете війну.
Я ще живий і мій народ живучий,
Здіймає крила ангельських висот,
Ви ж продались ганебні, діти сучі,
Віддали честь всього за кілька сот.
Киньте щити вставайте до народу
Ви ж як і ми із м’яса і костей,
Корону звалимо диктаторського роду,
Свободу вернемо на бік людей.
Я ще живий, хоча душа і тіло
Поранені, несуть важезний хрест,
Та спотикаючись іду на ратне діло
Зализуючи рани наче пес!
(с) Володимир Ухач
2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2017
автор: Володимир Ухач