Портрети (V)

В  циклі  «Портрети»  свого  часу  я  намагався  одною-двома  строфами  змалювати  не  стільки  зовнішність  людини,  скільки  її  життєвий  шлях,  долю.  Як  правило,  відштовхувався  думками  від  якогось  випадкового  фото  в  газеті,  журналі,  інтернеті.
Зараз,  коли  захопився  ідеєю  відеопоезії  повернувся  до  деяких  віршів  того  циклу.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5kYbc4dX8Qg[/youtube]

1
Іде  собі  дядько

Іде  собі  дядько  до  власної  «тачки».
Дістав  дорогу  сигарету  із  пачки.
Колись  він  про  «тачку»  таку  лише  мріяв.
Колись  кучерявий  був.    Зараз  –  лисіє.
Тепер  з  черевцем.  Обважнів.  Споважнів.
Нема  вже  насичених  радісних  днів.
Здоров’я  було  і  веселі  жінки.
Усіх  їх  колись  вдовольняв  залюбки.
Був  спорт,  молодецтво,  гулянки,  пісні…
Тепе́р  лише  сте́нокардії  нічні.
Іде  собі  дядько  до  власної  «тачки».
Пожбурив  зі  злом  сигарет  цілу  пачку.
-----------------
2
Іде  собі  жінка

Іде  собі  жінка.  Вона  ще  щось  хоче.
Можливо,  ще  мріє  про  пристрасні  ночі.
Стидається  трішечки  зморшок  своїх.
А  ще  –  повноти.  А  ще  –  набряку  ніг.
А  ще  –  зафарбованої  сивини  
і  зменшення  пружності  нижче  спини.
Уже  в  неї  збулися  всі  сподівання  –
кар’єра,  свій  дім  і  дітей  щебетання.
Та  має  надію  на  ще  щось  таке…
На  щось  небуденне,  яскраве,  палке.
Можливо,  ще  мріє  про  пристрасні  ночі.
Іде  собі  жінка.  Вона  ще  щось  хоче…
-----------------
3
Сумна  й  сама

Сумна  й  сама    сидить  вона  в  човні.
В  воді  затоки  спалахів  вогні.
У  схиленій  дівочій  голові
мигтять    думки  її,  як  брижі  на  воді
-----------------
4
У  човнику  двоє

У  човнику  двоє  –  лиш  він  і  вона.
Навкруг  них  є  гори,  дерева  й  вода.
 У  небі  пташки  і  комариків  рій.
Та  час  існування  у  кожного  свій.
-----------------
5
Вуста  шептали

Вуста  шептали  обціловані  дівочі
якісь  слова  прості  й  солодкі,  мов  в  раю.
Здалось  в  цю  мить  –  
на  все  відкрились  очі.
Тоді  й  промовив  він  схвильовано:  «Люблю».
-----------------
6
СИДЯТЬ  І  ЧЕКАЮТЬ

СИДЯТЬ    таланти  в  барі  за  столом.
ЧЕКАЮТЬ,  коли  хтось  їх  віднайде.
Щоб  не  нудиться  -  бавляться  пивком.
А  час  собі  БІЖИТЬ,  ПЛИВЕ,  ІДЕ.
-----------------
7
рамка

Татуювання    на  стегні  вона
зробила,  щоб  дивилися  на  неї.
Тепер,  як  рамка  графіки  чиєїсь,
мистецтво  є,  а  розуму  нема.
-----------------
8
с-трах

Їй  дійсність  увірвалась  під  спідницю,
ЗаплУтала  в  обІцянок  словах.
Та  поки  прУжні  в  молодИці    ще  сідниці
Свій  страх  вона  ховає  в  "трах".
-----------------
9
"Жінк"

Чомусь  супроводжує  глобалізацію
збочено-хтива  «голубалізація».
Кругом  рекламують  манірних  дядьків.
й  нахабних,  прокурених,  грубих  «жінків».
-----------------
10
Діти  сонця

Служба  і  кар’єра,  пізній  шлюб  і  втома…
Тож  чи  випадкова  лишня  хромосома?
Даунят  не  кожен  визнає  своїми.
Лишні  й  нестандартні  вони  теж,  як  всі  ми!
-----------------
11
бомж

В  свої    останні  дні
Він  опинивсь  на  дні.
Він    не  чекав  від  долі,
Що  буде  повзать  долі.
-----------------
12
Гітарист

Натхненно  й  самовіддано
він  на  гітарі  гра
фламенко    піренейське
і  циганський  «ну-да-най»,
а  ще  американський    джаз…
Ці  звуки,  як  слова.
Не  говори  нічого  гітарист,  а  тільки  грай.
-----------------
13
Джазмени

Із  контрабасів,  кларнетів  і  труб    
Негрів  стареньких  з  носами  широкими
Так  і  пульсує  ритмічно  синко́пами
Їх  чорне  життя  і  джазменівський    труд
-----------------
14
Старий  прокинувся  живим

–  Ох,  важко  доживать  старим!—
кістлява  діду  шепотіла  фразу.
Старий  прокинувся  живим.
Зборов  він  смерть  вночі  і  цього  разу.

======================

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737574
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 13.06.2017
автор: Віктор Ох