Дрімає ранок у саду

Дрімає  ранок  у    саду,    де  бродить  морок  ночі.
До  тебе  йду,    до  тебе  йду  ,    ти  ж  бачити  не  хочеш.

З  далека  тихий  вітерець,  зелений  лист  гойдає
Життю  моєму  вже  кінець,    бо  туга  серце  крає.

Вирує  пісня  солов’я  ,  зелений  сад  став  Раєм
Чому  ж  болить  душа  моя    ,ще  серце  обпікає.

Цілує  Небо    соловей,  чаруючи  пташину
Один  я  ходжу  між  людей,  не  знаю  де  загину.

Стежки  бур’яном  поросли  ,  чоло  упало  з  віхи
 нашу    любов  не  зберегли,  нема  для  серця  втіхи.

Було  колись,  кохались  ми,  в  одно  два  серця  злиті,
Махали  Ангели  крильми  ,дарунок  Бога  миті.

Чи  була  грішною  любов,    суди  нас  милий  Боже
Бо  серце  просить  знов  і  знов,  зустрітися  не    може.

Несе  листочок  по  воді,  несе  у  синє  море
Тоді  були  ми  молоді  ,на  плечі  впало  горе.

Сльоза,  сльозина  із  очей,  зливаються    потоки
Солоне  море  від  ночей  ,стало  за  довгі  роки

Маленький  друже  брате  мій,Якщо  уже  так  сталось
Втопи  весь  світ  в  пісні  своїй,  щоб  горе  не  сміялось.

Жене  по  небу  вітерець  ,  велику  чорну  хмару
Прошу    Творця    даруй  кінець,  або  в  житті  дай  пару.

Дрімає  ранок  у  саду,  де  бродить  морок  ночі
До  тебе  йду,  до  тебе  йду,    залили  сльози  очі….

Дарує  вечір  теплу  ніч,  Нам  день  дарує  ранок
Прошу  я  в  Бога  дивну  річ,  щоб  разом  на  останок.

Пливе  пташина  по  воді,порослій  осокою
Танцюєм  танець  молоді,  пов’язані  косою.

До  серця  серце  притуля,  ми  водим  хороводи.
Радіє  Бог  і  вся  Земля,  бо  в  мирі  всі  народи…

Сміється  ранок  у  саду,  де  згинув  морок  ночі.
І  поруч  тебе  я  іду,  твої  сміються  очі.

Потрібен  нам  хто  нитку  тче.  Потрібен  хто  мурує,
Потрібен  той  хто  для  людей,  спасителя  дарує.

Від  Бога  пісня  соловя,дає  життю  основу
Коли  скінчиться  наше  Я,  то  ми  почнемо  знову.

Пряду  я  сонця  помінець,два  серця  в*єш  в  клубочок.
В  долонях  наших  каганець,  Спаситель  наш  синочок.

Курличуть  в  небі  журавлі,лелечу  пісню  знають
Сховайся  ти  за  край  землі,  тебе  там  відшукають.

Коли  почуєш  пісню  ту,  то  серденьком  озвешся
Пробачиш  ти  мою  любов,до  мене  повернешся.

Сміється  ранок  у  саду,  де  згинув  морок  ночі.
І  поруч  тебе  я  іду,  твої  сміються  очі.
22.06  16р.                  Секереш…..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2017
автор: Федір Кульгавий