Росла собі в чистім полі


Росла  собі  в  чистім  полі

Червона  калина.

І  до  сонця  всміхалася,

Як  мала  дитина.

Цвіла  земля  прапорами

І  бджола  дзижчала.

І  каліку  з  України

Всім  серцем  вітала.

Та  прийшов  козел  воюючий  

Язик  з  пащі  зира.

А  над  світом  вже  свистить

Атомна  сокира.  

Він  калину  ту  рогами

І  копитом  топче.

Всьому  світу  погрожує

Звоювати  хоче.



Україно!!!  Нене  моя.

Ніде  правди  діти.

Розсіяні  цілим  світом

Нерадиві  діти.

Ти  родила,  ти  ростила,

Молоком  кормила.

Було  слово,  була  правда

І  від  неньки  сила.

Та  прийшла  біда  ордою.

Цай  на  труні  всівся.

Ох  брехливий  і  вонючий

Як  же  він  повівся.

Топче.  Топче  рідну  землю

Копитом  брехатим.

Все  загарбати  він  хоче

Та  в  темінь  тікати.

Крим  наш-сказял  козел,

Он  исконно  уский.

А  сам  милом  натирає

Для  Крима  мотузку.



Україно!!!  Нене  рідна!!!

Озовись  до  світу.

Поклич  дітей  із  вирію

Щоб  душу  зігріти.

Було…  діди  воювали.

Та  не  були  катом.

Минулося…  Світ  змінився…

Став  татарин  братом.

Муруємо,  торгуємо,  

нафтою  і  крамом

Світ  широкий  скоротився

Став  маленьким  храмом.

Всяк  копієчку  цінує,

На  те  Божа  ласка.

Та  що  з  світу  того  буде

Як  скажем  Аляска.



Тепле  сонце,  синє  небо.

І  пшениця  зріє.

Це  наш  прапор  від  прадідів.

Він  нам  душу  гріє.

Зла  орда  царя  обрала,

Така  в  неї  сила.

З  братів  моїх  козаченьків

кізяків  зробила.

Бліде  небо,  синє  горе

І  земля  залита.

Кров,ю.  Кров,ю  не  водою.

Бо  цар  не  цінує.

Людське  життя  як  солому

До  вогню  шурує.



Схаменіться,  брати  мої.

Згадайте  про  Неньку.

Хай  вас  буде  небагато.

Хай  маленька  жменька.

В  кого  правда  в  серці  живе.

Кого  правда  гріє.

Хто  ночами  тихо  плаче

Та  про  волю  мріє.

Зупиніться.  Схаменіться.

Погляньте  на  небо.

Сотня  водить  хороводи.

Говорить  до  тебе.

Омийте  прапор  свій  від  крові,

Людей  не  лякайте.

Під  знамена  правди  й  волі  

з  засвіту  вставайте.

Не  будь  со  злом  в  своїй  душі.

Не  будь  брату  катом.

З  нами  правда,  з  нами  Бог

З  нами  рідна  мати.



І  на  оновленій  землі

В  врага  не  буде  супа  з  тата

А  буде  син,  і  буде  мати.

І  щира  правда  на  землі…

Слово  мовить  Україна.

---Годі  діти!!!  Досить.

Втомилась  я  від  тих  воєн.

Серце  пісні  просить.

І  розстелить  серед  моря
 
Килимком  зелене.

І  принесуть  її  діти

праведні  знамена.

В  синім  морі  чисті  зорі

Водять  хороводи.

Буде  пісня  буде  свято

радіють  народи….



27.03.14  Секереш.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2017
автор: Федір Кульгавий