ілліч та дівчинка

Давно  те  діялось,  давно
У  стольнім  Петрограді,
Ішов  по  Невському  Ілліч,
Стояли  всюди  .леді.

Ілліч  під  мухою  вже  був
Та  й  нікуди  спішити,
Бажання  виникло  нараз
Якусь  з  них  «закадрити».

Любив  Ілліч  по  вечорах
Дівчаток  брати  в  діло,
Бо  гірш  гіркої  редьки  вже  
Та  Крупська  надоїла.

А  Клара  Цеткін  за  бугром
Буржуїв  розважала,
Забула  про  Володю  вже,
Чомусь  не  приїжджала.

Ось  запримітив  він  одну
Поважну  молодичку,
Усмішка  зразу  розцвіла  
На  Іллічеві  личку.

Такі  там  форми-  просто  клас,
Легенька  одежина,
Забув  про  РСДРП,
Забув  він  про  дружину.

Заграла  в  жилах  в  нього  кров,
Козак  в  штанях  піднявся,
До  неї  хвацько  підійшов
І  про  ціну  спитався.

Віддамся  Вам  безплатно  я,  -
Сказала  та  потвора,  -  
Лиш  покатайте  ви  мене
На  крейсері  «Аврора».

Нема  питань,-  сказав  Ілліч
І  крейсер  замовляє,
Команда  вся  гуляє,  п’є,
З  гармат  усіх  стріляє.

А  дівка  вправною  була,
Таке  там  витворяла,
Усе    робила  вищий  клас
 і  нігті  обгризала.

Усі  захцянки  Ілліча
Вона  задовольняла,
Бо  «Кама-сутру»  ***  та
У  Смольному  вивчала.

На  ранок  Ленін  ледве  встав,
 попив  з  відра  розсолу,
труси  у  трюмі  десь  знайшов,
копнув  дівицю  голу.

У  голові  джмелі  гули
 і  нила  ще  й  печінка,
як  відбрехатися  тепер
і  що  там  скаже  жінка?…

Вийшов  на  палубу  Ілліч,
Очиці  протирає,
Бачить  по  вулицях  народ
Кудись  біжить,  стріляє,

Червоні  мають  прапори,
Царський  палац  штурмують,
А  всі  його  товариші
Процесом  тим  керують.

Тут  він  швиденько  одягнувсь
На  берег  вибігає,
-А  що  там  сталось,  що  за  шум?-
 У  Троцького  питає.

- з  Аврори  вчора  хтось  стріляв,  -
промовив  Лейба  в’яло
і  на  царський  палац  якось
одне  ядро  упало.

Розбушувався  наш  народ
А  цар  так  налякався,
Що  все  лишив,  кудись  утік,
Чорт  зна  де  заховався.

- Прекрасно,-  вимовив  Ілліч,  -
 не  випадок  –  а  казка,
і  перед  Крупською  тепер  
 у  мене  є  «відмазка».

Піду  прийму  іще  сто  грам,
Прийду  до  влади  п’яним,
Заводи  дам  робітникам,
 А  землю  дам  селянам.

Даремно  мужа  провіряти,
Пора  це  всім  збагнути,
Чого  не  видумає  він,
 Щоб  жінку  обманути.

1995.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737758
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 14.06.2017
автор: Petros