Душа землі, душа дерев і трав –
Вона одна? Чи, може, їх багато?
Ти все береш, як завжди лише брав,
Ти все береш, а буде ж і розплата.
Людина дужа? Все в її руках?
Задумайся і не хвались чванливо,
Бо за тобою лиш біда і прах,
Задумайся, бо у добрі лиш сила.
Величність вимагає простоти,
Гармонії людини і природи,
А що даєш їй, що приносиш ти,
Лишаючи живе його свободи?
Твоє буття і грішне і земне,
Та вимагає завжди свіжих соків,
Але чому твій мозок не збагне -
Тобі до прірви лише кілька кроків.
І полетиш, стенаючи, в пітьму,
Як щось змінити буде вже несила.
Могутність не врятує і тому –
Задумайся, бо у добрі лиш сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737816
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2017
автор: Уляна Стринжа