За ніч одну посивіла душа,
Сніги лягли на неї передчасно.
І стерта болем вікова межа,
З очей дощить тепер так рясно.
Минула ніч, а ніби то життя,
Хвилини одягалися у вічність.
Їй муляло порад чужих взуття,
І віра танула в свою непересічність.
Заграви. Дочекалася! Невже...
Ця змучена душа із сивою косою.
Та вперше сходить сонце не її, чуже
І випікає очі... гіркою росою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737850
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2017
автор: Ірин Ка