Та ні... Я буду,- сам за себе...
Нехай, звітує комусь Небо
Про всі мої печалі,
Де був я ніжною струною,
Де – хвилею був штормовою
Не на своїм причалі...
Де був, колись – таким ніяким,
Не вірячи у певні знаки!
Де, треба було б: «Досить»!
Авжеж... Отак воно буває,
Де щось шепоче: «Баю-баю»...
А, як насправді – «Косить»!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: Андрій Бабич