Зараз, коли захопився ідеєю відеопоезії повернувся до деяких віршів попередніх циклів. В циклі "Пейзажі" представлено спроби безсюжетного опису живої природи чи штучно створеного середовища. Головною задачею було, не стільки художнє зображення тієї чи іншої декорації, скільки [i]фіксація моменту певного настрою.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2WE471Bpn4E[/youtube]
---------------------------------
[b]Пейзажі[/b]
[i]У відповідь – мовчання[/i]
Дерев печальних темні силуети,
Птахів безшумнокрилих перельоти,
Гірських хребтів химеристий декор,
В червоних скелях таємничі гроти,
Один із них нагадує собор,
Розмитий контур місяця вгорі,
Кудлаті хмари в неба фіолеті –
Усе навкруг довершеністю дише,
Все це́ до серця припада мені:
– Хто сотворив казкову цю красу?
У відповідь мені лунає тиша.
Мовчання – краща відповідь дурлу́.
--------------------
[i]Кульбаба [/i]
Кульбаба курчатами в лузі жовтіє.
Квочечці-сонечку тихо радіє.
Потім ввіб’ється у біленький пух
і розлетиться по вітру навкруг.
--------------------
[i]Жайвір
[/i]
Дзвоником весело жайвір дзвенить
і звеселяє небесну блакить.
Вічність дрімає у тихій траві.
Жайвора дзвін не розбудить її.
--------------------
[i]Ставок[/i]
Не створював о́бразів нових ставок.
лише́ віддзеркалював:
дію і спокій,
дерева і хмари, людей і качок.
І все це тому, що ставок був глибокий.
--------------------
[i]Латаття[/i]
Зірки латаття розпустило.
Горять вони сліпучо-біло,
божественно-велично на воді.
Тут космос теплої заплави.
І поміж білими зірками
кометами проносяться вужі.
--------------------
[i]Пара коней[/i]
Розімліло парує земля.
Розлилась над рікою імла.
Акварельно розмита верба.
Пара коней у травах гуля.
--------------------
[i]Дорога розкисла[/i]
Дорога розкисла.
Вздовж неї тужливі тополі.
І, я́к на папері перо,
так слід вантажівка якась залишила,
комусь щоб, можливо, доставить добро.
--------------------
[i]Вогні[/i]
Одні
нічні
вогні
в пітьмі
німі,
самі.
--------------------
[i]Довгих зимніх ночей ліхтарі[/i]
Довгих зимніх ночей ліхтарі.
Рухи тіней в чужому вікні.
Там за вікнами люди в теплі.
Мабуть, згадують літнії дні.
--------------------
[i]В місті все є[/i]
В місті все є – круговерть, штовханина,
шум, загазованість, кіптява, чад.
В місті – мураха ти, а не людина.
В місті можливостей вічний парад.
Світяться вікна в будинку навпроти.
Що там у кого – падіння чи злет?
Там розслабляються після роботи
злодій, трудяга, а може й поет…
--------------------
[i]В метро[/i]
В метро – одні додому,
інші з дому.
Коли вони працюють –
невідомо!
--------------------
[i]Розкрутка[/i]
Міські етажерки бетонні
крутять асфальту наждак.
На них там розкладені долі
предметів, людей і собак.
Вони всі «розкрутки» бажали,
тому все і вертиться так.
Зітре їх на порох з роками
міського асфальту наждак.
---------------
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738090
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.06.2017
автор: Віктор Ох