[i] в честь 19-річчя
[/i]
Я іще не казала тобі:
Ти - найкраща моя нагорода!
Я цілую твій чубчик й тоді,
Як до мене ти ще й не заходив.
За які надзаслуги такі
Прижиттєва така нагорода?
Ти з'явився в часи нелегкі -
Ти, синочку, з твердої породи.
Ти гартуй свою силу і міць
І цінуй, що заклала природа,
Щоб ніколи не падати ниць,
Щоб не здатися слабшим в догоду.
Не таких ми, синочку, порід,
Щоби впасти і далі не йти,
Не з таких вилізали "боліт",
Вперто йшли до своєї мети.
І здавалось, не вірив ніхто -
Нам підкориться й вища Говерла.
Смів спитати: "А судді ті хто?"
- Я їх каменем в бочці підперла.
Якщо зможуть, то вигризуть дно -
Все в житті ті щурі перегризли.
Зло - середнього роду воно
До людини крадеться ізнизу.
Я іще не казала тобі:
Що варто дивитись під ноги,
Правда визріє у боротьбі!
Той, хто йде, той осилить дорогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738095
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.06.2017
автор: Галина Яцків