Ці потоки людей, в їх тривожно-сліпім мерехтінні
Й пряно-вигірклі суміші ринку густого озону
Геть стирають його - донедавна собачі обійми,-
Це сьогодні щеня відвезуть до просторого дому.
Майже сотня очей ходить поруч коробок кругами,
Повз картонних дверей, що тяжіють, немов із бетону.
Теплий-теплий клубочок із шерсті так хоче до мами,
Подолати оцю паперово-складну перепону.
Та споруда йому не під силу, він впав недолуго,
У чеканні того, що йменується як: "неминуче".
Раптом громом складне, - "А ти будеш, в самотності другом?"
Пронеслося від леді у шикарному платі від "гучі".
Та як може її донести його серце собаче?,
Що в палацах, де навіть, ступати не хочуть і босі,
Йому важко дружити! Та з болем питання одначе,
Поневолі чомусь підштовхнуло лизнути їй носик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738164
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 17.06.2017
автор: Лілея1