Важкість неба,
як неминучість,
водою дні в траву зелену…
Літо замість палючого -
пекуче,
плете тривожні гобелени…
Дороги йдуть,
ховаються в тунелях,
зникають з карт, як люди…
Час в’їдається у стіни
і у стелі,
та вони у пам’яті повсюди…
Слів несказаних ще вдосталь,
вони летять птахами білими…
А в душі зчорніла осінь,
в руках тримає юні лілії…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2017
автор: Матвійчук