Хилилась ліщина до дуба,
У вічі йому зазирала,
Не знала, де схована згуба,
Бо серцем усім покохала.
А красень у небо вдивлявся,
Крізь призму своєї гордині,
Хмаринкою все милувався,
Вона ж заховалась у плині.
Їй справді було не до дуба —
Високо собі забавлялась,
Була вона вітрові люба,
В обіймах його розчинялась.
І так полетіла з коханим
Далеко, аж за океани,
Освітлена пилом зірчаним,
Байдуже залишила рани...
Прогнувся крислатий додолу,
Похнюпив кошлату чуприну,
Схилив свою голову кволу,
Помітив красуню-ліщину...
*************************
Як часто ми в небі літаєм,
Малюємо різні уяви
І ближнього не помічаєм
В тенетах п'янкої забави. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2017
автор: Lana P.