Моя надія і примара

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/113/840/113840675_2.gif[/img]
Сонце  вже  сідає.  В  грудях  щем..
Жменю  срібла  кидає  на  трави.
Квіти  в  лузі,  вимиті  дощем,
Болем  в  очі  хлюпають  яскраво.

Червоніють  маки  на  межі,
Ті,  що  рук  твоїх  колись  торкались…
Мрії,  перекручені  вужі
Сплять  собі.  Тебе  не  дочекались.

Відблиском  червоним  –  не  души
Ти  –  моя  надія,  і  примара…
Пелюстками  маків  від  душі
Відлітаєш,  танучи  у  хмарах…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2017
автор: Livoberezhna forever