Після виснажливих мандрів так хочеться затишку,
Радості щирої, що проростає з грудей,
Після розлуки – свій сплін розчинити без залишку
В рідних обіймах і сяйві коханих очей.
Після зими затяжної – потреба у ніжності,
В силі тепла і натхнення у паростках мрій.
Сонця відсутність пригнічує райдужність іноді –
В тубу байдужість ховає веселки сувій.
Після жорстокості віри в добро всім нам хочеться,
Світла й надії опісля зневіри і тьми.
Будьмо уважні до тих кому сумно чи боляче,
Будьмо наснагою іншим, для себе – людьми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738230
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2017
автор: Серафима Пант