Я не русалка,
та залоскотати
тебе так хочу ніжністю цілунків.
Волосся хвилі в руслі водоспаду - на твоїх грудях
губ моїх дарунків
зітруть сліди.
Очей води
не пий так спрагло – в них забутись можна,
і миттю берег стане дном піщаним.
Солодка пісня в паузах тривожна.
Не вір блакитним – щирість і оману несе той зір.
Не вір!
Не вір!
Не вір!!!
У те, що зорі
оду нам співають
й холодним світлом голі гріють плечі,
коли тебе собою огортаю –
взаємоповні
наші порожнечі
в єднанні душ -
колючість руж.
Мій світ глибинний -
скель підводних леза.
У руки течій кликати не стану.
Я не русалка – муза безтілесна,
хоча мій погляд – пісня океану,
Яку ти чуєшшшшшшшшшшшшшшшшш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2017
автор: Серафима Пант